Ukrainian New Zealanders

Meetups In Auckland

The community of Ukrainian New Zealanders. Meet-ups, events of the community in Auckland.

Дарунок до Парламенту Нової Зеландії

31 липня 2017 року українські громади Нової Зеландіі міста Велінгтон та міста Окленд  передали вишиту українськими орнаментами мапу Нової Зеландії ручної роботи, котра висітиме в приміщенні Парламента Нової Зеландії.

Цими днями 30-31 липня 2017 р. Президент Світового Конґресу Українців (СКУ) Евген Чолій разом з дружиною Анною здійснив свій перший візит до Окленду і Веллінґтону, Нова Зеландія. Та під час цього візиту пан Євгеній та пані Анна разом з нами взяли участь у цьому заході. 

8 травня - День памяті жертв Другої Світової війни. Пам’яті незагоєні рани.

Сьогодні, восьмого травня 2015, ми згадували своє майбутнє. Я не помилилась – майбутнє. Бо наші рідні, ті, хто стали жертвами Другої світової війни, живуть в нас, продовжуються, мріють… Так, як і ми будемо жити в наших дітях та онуках. 
Це був вечір спогадів. І, як виявилося, кожному з присутніх було що розказати. Знаєте, коли вечір планували, то вирішили, що будемо називати імена своїх рідних, а коли почали говорити, то імен не було – були тато і мама, дідусь, прабабця, дядько та двоюрідна бабуся, тітка чоловіка, сестра матері… Ми дивилися в очі одне одному – імена не були потрібні, бо ті, про кого ми розмовляли, дивилися в наші душі через своїх нащадків, через нас. 
Війна – це злочин. Завжди злочин. Війна не потрібна людям, але її розв’язують ті, хто марить владою та грошима. Такою була й друга світова… Вони хотіли жити, просто жити, кохатися, народжувати дітей, вирощувати хліб, писати вірші або летіти до зірок. Замість цього… вони вмирали. Всі, чиє життя припало на той час – жертви війни. І ті, хто воював, і ті, хто виживав. Ті, хто став героями – вони такі ж жертви, бо хіба це було їм потрібно? Хіба вони хотіли воювати? Вони вимушені були іти, вбивати і намагатися вижити.
Ми згадували те, що розповідали нам наші рідні, те, що збереглося в дивом знайдених сімейних документах.
...Про тата, який був хлопчиною, по якому стріляли фашисти просто так, заради забавки, і котрого німці годували та пригощали цукерками. 
…Про дідуся – як ненавидів він війну, бо вона відняла в нього те, що робило його іншім. Війна змінила світогляд людини, випустила з душі на волю якості, що краще було б тривати й далі нерозвиненими.
…Про діда з бабцею, що партизанили у Білорусі…
… Про батька, який пройшов всю війну, починаючи з 1939 року та повернувся у 1946…
…Про маму, яка з казанком чекала біля німецької кухні, де дітей годували солодкою кашею з ізюмом…
…Про батька, якій вижив у блокадному Ленінграді, а в 1990 роках отримував харчові посилки з Німеччини, як блокадник…
…Про дядька, що воював в УПА, а потім одружився з донькою наглядача у тюрмі…
…Про маму, що була в окупації, писала щоденники, які зараз не дадуть просто так замовчати правду…
…Про священників, які виконували свій обов’язок і платили за це своїм життям – через нелюдськи катування …
І знов про батька, про діда, про маму…
Нам треба було виговорити все, що наболіло. 
Пройшло сімдесят років з того часу, як фашистська Німеччина вимушена були підписати Акт про капітуляцію – це трапилось восьмого травня 1945 року. І це була Перемога над фашизмом.
Та тільки наші рідні, які жили та воювали тоді, дуже не любили згадувати про ті часи. Не любили свої нагороди, не розповідали про бої та перемоги. Нормальна людина не може пишатися біллю. Шалена кількість людей загинула – хто каже п’ятдесят два мільйони, хто шістдесят. Навіть неможливо уявити собі цю кількість. 
Тому ми не святкували – ми згадували. Були й сльози, хоч і минуло сімдесят років. Ми згадували своїх рідних – а тут немає терміну давнини. Було з чого й посміятися.
А найкраще це те, що нам було тепло й затишно разом. Хотілося розказувати, ділитися чимось дуже заповітним.
І в нас були квіти, музика, фотографії наших рідних і здається, крихтинки щастя – бо ми пам’ятаємо. А це означає, що нас не перемогти, і ми разом.

(Текст - О.Білоус, фото - Р.Дмитриченко)

Issuing and the official cancellation ceremony of "Taras Shevchenko's 200th Anniversary" postage stamp

Ukrainian Association of New Zealand is pleased to announce the issue the 200th Anniversary of Taras Shevchenko postage stamp as a New Zealand Post's personalised stamp. The stamp cancellation ceremony took place on 9th of March, 2014 at 10:00 am in Auckland, New Zealand

The stamp design uses the painting of Ukrainian artist Yuri Shapoval (with his kind permission) which perfectly fine reflects the fight of the people of Ukraine for their freedom and democracy in Ukraine and T. Shevchenko's role in it.

This is presumably the only 200th Anniversary of Taras Shevchenko postage stamp in the world that will have the First Day Of Issue exactly on 9th of March, Taras Shevchenko's birthday, issued abroad of Ukraine.

This is a charitable postage stamp issue. All funds from purchasing this stamp will be used on developing Ukrainian community in New Zealand.

Весь світ читає Шевченка - Нова Зеландія

9 березня 2014 року  у 23 країнах світу відзначили 200-ліття Тараса Шевченка урочистим декламуванням "Заповіту". Українці Нової Зеландії також прийняли участь у цьому проекті. Організатори флеш-мобу - Український католицький університет та Університет банківської справи НБУ. 

Holodomor trees planting 2008

Організація Українців Нової Зеландії відкрила всесвітню акцію садіння дерев, присвячену 75-річчю Великого Українського Голоду. 10 травня українцями з різних міст північної частини Нової Зеландії в Шекспір Регіональному парку (півострів Whangaparaoa, що поблизу м. Окленд) було висаджено понад 1200 дерев в пам"ять 10 мільйонів людей замордованих Голодомором в 1932-33 роках. З цієї нагоди на адресу Громади прийшли привітання від Світового Конгресу Українців та Союзу Українських Організацій Австралії, а також Міністра Етнічних Справ Нової Зеландії Кріса Картера. Україна пам'ятає - світ визнає.

Issuing and the official cancellation ceremony of the world's first postage stamp in commemoration of 75th anniversary of Holodomor - the act of famine genocide in Ukraine in 1932-33.

In 2007 UANZ issued the world's first postage stamp in commemoration of 75th anniversary of Holodomor - the act of famine genocide in Ukraine in 1932-33 and canceled on November 24, 2007 in Auckland, New Zealand.

The stamp at the time was quite popular in the philately circles and special edition First Day Cover envelope and stamp sets were gifted to the President of Ukraine, the Governor General of New Zealand, Ukrainian World Congress, the Ambassador of Ukraine to Australia and New Zealand and many others.

This is 100% fundraising initiative, all of the money raised were spent and will be spent for the needs of developing and growing Ukrainian community in New Zealand