Ukrainian New Zealand Diaspora

Meetups In Auckland

The community of Ukrainian New Zealanders. Meet-ups, events of the community in Auckland. Our Mission

Сонячні промені

Сонце палило так, мовби йому за це гроші платили. Вже о дев’ятій ранку у Артура Тімофєєва, що жарив сосиски та цибулю на BBQ сорочка була мокра, хоч викручуй та квіти поливай. Зоя, його вірна дружина загортала ті сосиски у хліб, поливала соусами, а маленький Джордж вболівав за батьками з коляски, яка стояла у крихітному шматочку затишку. Іра Пономарьова змінювала подругу на бойовому посту.

Марічка Гера, як завжди щось різала, підносила, поправляла. Дружна родина Козакевичів, що складалася з трьох поколінь – пані Катерина, пані Тетяна та панна Мар’яна метушились,  як завжди, виконуючі будь яку роботу, що з’являлась зненацька або планово: привозили, приносили, різали, продавали, загортали та таке інше. Покупці йшли безперервно, хоч спочатку у продавців були сумніви, чи ми це все продамо, чи додому заберемо.

І чого б то ми на той спеці горіли? Бо так вже створений цей світ - важко без грошей вирішувати питання. Не дадуть у крамниці нитки для вишивання та коралі для намиста безкоштовно. І за приміщення для зборів теж маємо платити. То вже така банальна істина, що аж незручно про це й згадувати. От тому й робимо fundraising – Громаді завжди потрібні гроші.

Час плинув, прийшла нова зміна. На вахту заступили Саша Базан та Оля Ярошенко. Підтяглись Аня Кулашко з донечкою Марічкою, Ніна та Анатолій Швачко.

Саша став до BBQ та так з одинадцятої години і аж до третьої там і простояв, поки його не змінив ще один з Козакевичів – Сергій. Сонце вирішило спалити все, що потрапить під його промені. А що не згорить, то, хай вже пічка допалить. Але в нас мозок, на щастя, не розплавився. Аня тримала парасольку, прикриваючи його від розлюченого світила. Її чоловік вигріб з домашнього холодильнику всю крижану воду та компот і відпоював усю теплу компанію.

Взагалі, сумно нам не було. Крутилися, аж шкварчало.

Що найприємніше, не відпочиваючі і не передаючі зміну працювала юна Мар’яна Козакевич, яка відійшла від столу тільки тоді, коли мати з бабусею вже сіли в машину додому їхати, а змінила її Марічка Кулашко – ще один сонячний промінець, дванадцяти років від народження.

Здається цей дівочий чистий ентузіазм вабив покупців, бо вони намагалися хоч якось поспілкуватися з дівчатками.

Потім повернулася Іра з донькою. Даша аж прикипіла до роботи, але мама була невблаганна – дома бабуся чекає.

Треба сказати, що ми таки поєднали приємне з корисним. І грошей заробили і час у доброму спілкуванні провели.

Але всі такі речі без організатора аж ніяк не робляться. Тож Таміла Мостіпан, яка офіційно обіймає посаду скарбника, а насправді виконує обов’язки і Голови, і адміністратора, і так, по дрібницях, це все і закрутила, бо в неї першої «голова болить», де гроші брати.

Вона скарбник, то й гроші від покупців отримувала, але все ж таки довірила цю відповідальну місію вашій покірній слузі, бо роботи менше не ставало.

Так пройшов день. Грошенят заробили, наговорилися та посміялися, пораділи нашій молоді.

А Марьяні та Марічці вирішили подарувати ваучери з Gordon Harris, бо дівчата вони не тільки працьовиті, але ще й творчі. До того ж Мар’яна вже й уроки майстерності з ліплення  - веде і дітям і дорослим на радість. Та й Машенька не відстає – в неї все в руках живе. То ж хай щастить нашим сонячним променям. Бо якщо в дітей все гаразд, то і на душі весело.